Допомога як потреба, без задоволення якої важко бути правдиво щасливим
Якось недавно, під час супервізії менторів Школи Інженерів Порозуміння, ми піднімали тему допомоги і Карл Плеснер навів слова нашого з ним улюбленого данського філософа Серена К'єркегора, які так глибоко відгукнулися багатьом і стали основою усієї подальшої розмови, а може для когось провідничками до ще глибших роздумів.Для мене цей текст про саму сутність служіння через допомогу і я вирішила тут, без зайвих коментарів, поділитися цим текстом, і саме так розпочати свій блог на сторінці Школи Інженерів Порозуміння:
«Якщо ви дійсно хочете привести людину в якесь певне місце, слід перш за все подбати про те, щоб зустріти її там, де вона є, і почати звідти. Секрет усього мистецтва допомоги саме в цьому.
Той, хто не може цього зробити, сам перебуває в омані, якщо думає, що спроможний допомогти комусь іще. Щоб справді допомогти іншій людині, я маю розуміти більше, ніж вона – але, безумовно, перш за все розуміти те, що розуміє вона.
Якщо я цього не роблю, то моє краще розуміння зовсім їй не допоможе. Якщо ж я попри все маю бажання засвідчувати своє краще розуміння, то це через те, що я насправді перебуваю у страшній гордині і хочу не приносити людині користь, а щоб вона мною захоплювалась. Будь-яка справжня допомога починається із приниження.
Спершу помічник має принизитися (ред. – змаліти) під людиною, якій хоче допомогти і таким чином зрозуміти, що допомагати – це не бути самим домінуючим, а це бути самим терплячим; а відтак допомога – це готовність поки почати з визнання, що зараз ти помиляєшся й не розумієш те, що розуміє інший».
~ Серен К'єркегор (Søren Kierkegaard), данський мислитель і вчений