Про Ненасильницьке спілкування із пердшоджерел
Короткий вступ до Ненасильницького спілкування вустами автора – Д-ра Маршалла Розенберґа.
Маршалл Розенберґ: короткий вступ до Ненасильницького спілкування.
Уривок з документального фільму режисера Джима Лемкіна "Поза релігією"
Доктор Маршалл Розенберґ спирався на досвід Ганді, Мартіна Лютера Кінга та інших лідерів рухів за мир. Маршалл був визнаним у світі візіонером, а його досягнення роблять його одним із найпомітніших сучасних лідерів руху за мир в світі. Маршалл є засновником Центру Ненасильницького спілкування (ЦННС) та автором книги «Ненасильницьке спілкування: Мова життя». Він проводив тренінги та започаткував програми з розбудови миру на багатьох територіях, що постраждали від війни - зокрема, на Близькому Сході, Балканах, в Північній Ірландії, Африці та Південній Азії.
- За ці 40 років, що ви виступаєте посередником по всьому світу між групами, що воюють між собою, що є найважливішим з того, що ви робите, що створює мир між залученими сторонами?
- По-перше, я ніколи не чую, що люди думають. Бачте, люди, що чують те, що я кажу, називають мене по-всякому. Якщо ви читали мою книгу, то, ймовірно, можете пригадати, я був в таборі для біженців у Палестині, і щойно люди в натовпі почули від перекладача, що я американець, як один чоловік підхопився і викрикнув в мій бік: "Вбивця!" За ним підхопився інший: "Найманець!", і ще один: "Вбивця дітей!"
А менш ніж за годину чоловік, що назвав мене вбивцею, запросив мене до себе на вечерю в час Рамадану. Я не чув, що він про мене думав; я встановив зв'язок з його почуттями та потребами. Коли я увійшов в той табір для біженців, там були сотні сльозогінних гранат, розкидані по всій галявині, які скинули напередодні, коли в таборі було повстання. І на кожній гранаті збоку був напис: "Зроблено в США".
Тож, коли цей чоловік назвав мене вбивцею, дізнавшись, що я американець, я спробував почути, що він відчуває, і сказав: "Ви розлючені?" А потім спробував почути його потреби: "Вам потрібна інша підтримка від моєї країни, ніж та, що ви отримуєте?"
Тоді він дивиться на мене отак остовпіло - вочевидь, люди зазвичай відповідають інакше, коли він на них кричить.
"У нас нема каналізації, нема житла.
Нащо ви присилаєте мені цю зброю?"
Тож я сказав: "Ага, тепер ясно, чому ви так розлючені.
Якщо у вас нема цих базових речей, а вам сюди надсилають цю зброю,
- я бачу, що ви потребуєте якоїсь іншої підтримки".
Він відповів: "Ви знаєте, як це - жити в таких умовах всі ці роки?"
Я сказав: "Ви б хотіли, щоб я зрозумів, який це жах - прожити так хоча б день, не те що роки?"
Тож, я почув, що було живим для того чоловіка.
Не те, що він вважав мене вбивцею. Я не сказав: "Я нікого не вбивав!"
Я спробував почути, що він переживав.
І коли він повірив, що мені дійсно важливо
те, що він відчуває, те, чого він потребує,
він зміг почати слухати мене, коли я сказав:
"Слухайте, я зараз невдоволений.
Я подолав довгий шлях, щоб приїхати сюди. Я хочу запропонувати дещо.
І зараз я переживаю, що, оскільки ви наліпили на мене ярлик "американець",
то не станете мене слухати".
Він сказав: "Що ви хочете нам сказати?"
Тож... тоді він зміг почути мене.
І, до речі, зараз у нас є школа,
в тому таборі для біженців, яку ми називаємо "Школою Ненасильницького спілкування".
І щоразу, коли я десь поблизу,
у тому таборі для біженців мене радо і гостинно приймають.
Але мені треба було побачити людину за образливими словами в мій бік.
- Коли тебе обзивають - це одне,
а от коли стаєш жертвою жорстокої терористичної атаки - це інше.
Ви згодні, що є всі підстави,
щоб використовувати насилля чи агресію у відповідь на таку атаку?
- Тут я б сказав "ні" насиллю чи агресії,
"так" - використанню сили з метою захисту.
Бувають випадки, коли необхідно використати
силу з метою захисту.
Але ніколи - насилля чи покарання.
Використання сили з метою захисту необхідне,
коли з будь-яких причин інша людина
не бажає спілкуватись,
в той час як дії цієї людини загрожують нашим потребам.
Тож ми маємо робити те, що можемо, щоб завадити цьому.
Але ми можемо робити це без насилля.
Тексти Джин Шарп показують, як у всі часи люди захищались навіть від армій, жорстоких армій, що нападали на них. Використовуючи силу з метою захисту.
Я йшов по вулиці в Парижі десь 4 роки тому, досить жвавій вулиці, поруч зі мною йшла жінка. Раптом підбігає чоловік, розвертає цю жінку, б'є її прямо в обличчя і замахується знову. У мене не було часу поговорити з тим чоловіком. Тож я використав силу, щоб не дати йому вдарити знову. Я не хотів його покарати, я його не бив. Але я мав достатньо сили, щоб не дати йому продовжувати. Тож так, інколи ми використовуємо силу, щоб попередити насилля. Але не як покарання, щоб змусити людей страждати.
Бо вирішили, що ці люди - погані. Але просто говорити із терористами та урядами, які їх покривають,
теж, схоже, не працює.
Скільки в нас уже було розмов про мир, - а насилля все триває. Ну, ті розмови про мир, які в нас були -
я не дуже-то вірю, що вони можуть попередити насилля. То не ті зв'язки, що допомагають увійти в контакт із людяністю один одного. По суті, ці розмови - суперечки і намагання знайти якийсь компроміс.
Нам необхідно вирости і побачити, що є куди більш потужні способи вести переговори про мир, ніж ті, які ми ведемо зараз.
Як би ви залучили цих людей до переговорів про мир? Майже так само, як ті племена в Африці, про які розказував вам, або...
Я проводив невеличку медіацію між групою
ізраїльтян та палестинців в Єрусалимі.
Я почав і сказав: "Давайте поглянемо,
які ваші потреби не задовольняються".
І один мухтар - тобто, голова села, -
подивився на ізраїльтян, що сиділи навпроти, і сказав ввічливо так:
"А вам нормально із тим, що ви дієте, як нацисти?"
І одразу ж підхоплюється жінка, ізраїльтянка, і каже:
"Я мала б знати, що нічого приходити на цю зустріч!
"Це такі нечулі слова з вашого боку!"
- і прямує до дверей, збирається піти геть.
Ми й трьох речень не сказали, а стосунки вже гірші, ніж на початку.
Тож, моя роль там була в тому,
щоб допомогти кожному встановити зв'язок на рівні потреб.
Тож я сказав мухтарові -
а я знав, що викликало таку його реакцію.
Закон, що давав право ув'язнювати людину на 6 місяців на підставі підозри.
- ось що викликало такі його слова.
Я сказав: "Мухтаре, вам потрібно розуміння,
що цей закон не задовольняє вашу потребу в безпеці?"
Він відповів: "Саме це я й намагаюсь сказати!"
Ну, звісно, він не сказав це точно так.
І тоді я допоміг жінці почути це.
І тоді вже був інший зв'язок,
ніж коли вона чує, що вона - нацистка.
Тож ось що я роблю в таких випадках -
я допомагаю людям говорити мовою життя,
яка ближча до правди,
просто те, що всім потрібно,
і триматись подалі від оцих образів ворогів,
що запросто можуть звучати як звинувачення, критика, напад.
І, на жаль, більшість людей не навчені говорити тією мовою, яку я пропоную.
Тож я змушений позичати їм цю мову,
коли проводжу медіації на такому рівні.
Враховуючи, скільки насилля у новинах,
що ви сказали б тим людям, які називають ваші ідеї наївними чи утопічними?
Я бачу інший світ, ніж той, що люди, ймовірно, бачать в новинах та по телевізору.
Наприклад, я бачу насилля,
я працюю там, де відбувається насилля.
Але чого не бачать інші - це людей, з якими я працюю,
які мають... інший світогляд, іншу свідомість.
І ці люди дуже швидко поширюють цю свідомість.
Тож, саме ці люди і дають мені надію,
що таких людей легко знайти в кожній країні.
Наприклад, отець Крис Раджендрам, священик у Шрі-Ланці. Він там робить неймовірні речі,
використовує наше вчення, щоб зібрати обидві сторони, які воювали одна з одною, і провести примирення. У нього є сиротинець для дітей, що осиротіли через війну, з обох сторін, і зараз він показує цим дітям, як ставитись один до одного інакше. Тож, у багатьох країнах зараз - я у працюю у десь 35 країнах
- я в своїй роботі бачу таких людей щодня.Тож, я бачу інший світ, ніж той, що люди бачать по телевізору. Я не наївний, я бачу страждання,
коли я був... Не так давно, у таборі для біженців у Сьєрра-Леоне, я працював із лікаркою-француженкою,
яка супроводжувала мене в цій подорожі. І коли керівник табору почув, що вона лікар, він сказав: "Можете піти зі мною? Є одна дитина, яка нездужає". Я пішов разом з нею. Вона схилилась над дитиною та її матір'ю. Я запитав: "У чому справа, Паскаль?" Вона сказала: "Дитина помирає від голоду". Я спитав: "Чому?", і вона відповіла: "Бо мати помирає від голоду." Я повернувся до лідера табору і сказав: "Чому ця жінка голодує? Чому ця дитина голодує?" Він відповів: "Ми втрачаємо семеро щодня." Тож я це бачив. Я не наївний, я знаю, що відбувається. Я працював в Руанді, там є люди - всіх їхніх родичів було вбито, тож я знаю, що може статись в цьому світі. Але я працюю з людьми по всьому світу, і це мені говорить, що необов'язково має бути так. Є люди, які пережили все це і не втратили усвідомлення, що від природи ми, люди, не такі. Понад усе ми, люди, любимо робити щось для щастя один одного.
Чи можемо ми зустрітись - людина з людиною, одне серце з іншим, за межами конфліктуючих вірувань?
"За межами віри" www.BeyondBeliefFilm.org
Переклад на українську мову і субтитри Дарини Вороніної спеціально для "Простору Гідності".