Слухай мене
Тетяна Діхтярук, 16 листопада 2020
Говоримо про емпатію.
Згадалися слова, що належать соціальному працівнику з Гааги (Нідерланди) Нору Гитему, написані ще у 1978 році. Ділюся з вами:
Слухай мене
Коли я прошу вислухати мене,
А ти починаєш давати поради.
Ти робиш не те, про що я просив.
Коли я прошу вислухати мене,
А ти починаєш пояснювати, чому я неправий,
Ти топчеш мої почуття.
Коли я прошу вислухати мене,
А ти вважаєш, що обов’язково маєш мені допомогти,
Ти мене ображаєш, яким дивним би це не здавалося.
Послухай! Я прошу лише про одне, щоб ти мене слухала,
Не говорила і не робила.
А просто слухала мене.
Порада нічого не варта, купу їх ти отримаєш в газеті,
Яку купиш за десять центів.
А я можу за себе постояти, я небезпомічний.
Коли ти робиш для мене щось, що я можу і мушу зробити сам,
Ти підсилюєш мою тривогу і змушуєш почуватися слабшим.
Але, коли ти приймаєш як даність, що я відчуваю саме те, що відчуваю,
Не дивлячись на всю ірраціональність цього почуття,
Мені не потрібно в чомусь переконувати тебе,
І я можу спробувати пояснити, що стоїть за цим ірраціональним почуттям.
А коли все прояснюється, то і відповідь стає очевидною,
І я не потребую порад. Ірраціональні почуття мають сенс тоді,
Коли ми розуміємо, що стоїть за ними.
Ймовірно, саме тому молитва іноді приносить користь деяким людям,
Оскільки Бог мовчазний, І він не дає порад і не намагається вирішити проблеми.
Він просто слухає і дозволяє тобі самому обмірковувати шляхи їх вирішення.
Тому, будь ласка, слухай і просто почуй мене.
А якщо ти хочеш щось сказати, зачекай хвилинку,
Коли підійде твоя черга, і я буду слухати тебе.