Хагіт Ліфшитц: «У розмові мета не переконати співрозмовника, а налагодити зв’язок і утримувати його»
Ізраїльська сертифікована тренерка з Ненасильницького спілкування (ННС) Хагіт Лівшитц протягом чотирьох днів ділилась своїми знаннями з учасниками четвертої навчальної групи Школи Інженерів Порозуміння. Хагіт має колосальний досвід, в тому числі в умовах війни — з 1996 року працює у миротворчих організаціях, сприяючи у вирішенні конфліктних ситуацій, фасилітує процес діалогу на основі ННС.
Ми записали міркування Хагіт, якими вона поділилась під час навчального модуля.
«Я не є фахівцем по роботі з ПТСР, тим не менше, мені доводилося працювати з людьми, які зазнали важкої травми. З досвіду можу сказати, що одне з кращих, що ми можемо їм дати — простір без осуду і оцінки. Вислухати їх, звертаючи увагу на їхні потреби, які би вони могли визначити і відшукати в собі. На те, що такі люди можуть зробити для себе, щоб ці їхні потреби були задоволені. Наприклад, я мала справу з клієнтом, який любив малювати і ми разом міркували, як створити можливості для того, щоб йому це вдавалося частіше. Інший мій клієнт почувався добре в товариському оточенні, і ми зробили певну роботу, для того, щоб віднайти можливості, як йому мати підтримку друзів, бути поруч з ними. Працюючи з жертвами травмуючих подій я даю зрозуміти, що не вважаю її слабкою»
«Добра допомога полягає в тому, щоби сформувати план дій, як людина буде діяти в тому випадку, коли з нею трапиться наступна „точка тривоги“. До мене якось звернулась жінка, якій кожен гучний звук нагадував вибухи. Вона сформувала прохання до себе, придумати план, як вона може заспокоювати себе в такі моменти — туди входили вправи з дихання, а ще вона вирішила співати про себе якихось пісень. У кожному разі цей план реакції та самозаспокоєння буде індивідуальний, людина за підтримки іншого, але усе ж таки сама має віднайти, що її втішить»
«Вдячність може стати інструментом маніпуляції, коли той, хто дякую щось хоче від іншого, щоб той інший дав щось. Це може виглядати наприклад так: „Ти хороша дитина. З’їж ложечку каші“. А я говорю про ту вдячність, у якій „нема нічого про тебе, але є про мене“. З цієї вдячності мені хочеться, щоби ти дізнався щось про мене і можливо звіритися зі мною, що саме ти почув? Можливо, ти почув, це як комплімент, але він ним не є, бо я не даю тобі похвали, не даю величі. Якщо ми говоримо „я вдячний тобі за ось це і це“ — це „мова шакала“. Подяка „мовою жирафа“ говоритиме про те, які мої потреби були задоволені тим, якому я вдячна»
«Важливо встановити зв’язок на рівні серця. Тому що, коли двоє людей говорять, імовірно, що кожен з них на рівні серця щиро вірить в те, що розповідає. Зв’язок на рівні серця, а не голови, допомагає зрозуміти, чому те, про що говорить співрозмовник цінне для нього. Слухати таким чином іншого непросто, тим не менше, до напруга виникає якраз на рівні голови, коли ми думаємо, що щось не так, чи про те, що недобре бути злим, чи про те, що якісь мої потреби неправильні, замість того, щоб просто любити себе. Коли ми задіюємо любов, огортає глибока любов зсередини і це допомагає. Деякі люди нешвидко йдуть до єднання з власним серцем. Але при тому, слід пам’ятати, що у них все рівно є серце. Тому головне в діалозі — не переконати співрозмовника, а налагодити з ним зв’язок і тримати його»
Хагіт Ліфшітц – ізраїльська сертифікована тренерка з Ненасильницького спілкування, є прямою ученицею д-ра Маршалла Розенберга, засновника ННС. Здобула ступінь магістра з освітнього консультування, розпочала свою професійну кар’єру в поліції як спеціаліст із соціального забезпечення і питань освіти, створюючи і управляючи різними програмами для персоналу поліції у сфері прав людини, етики, демократії, організації роботи кадрів, Ненасильницького спілкування. Хагіт брала участь в міжнародних і професійних ініціативах, націлених на вирішення конфліктів, налагодження зв’язку між сторонами в умовах існування розбіжностей, досягнення порозуміння і взаємовигідної співпраці.
Працює в своїй країні і у світі як фасилітаторка діалогів, практикує і навчає медіації (посередництва) в судовій системі Ізраїлю.
З 1996 р. працює з палестинцями та ізраїльтянами, в миротворчих організаціях, вирішуючи конфліктні ситуації, фасилітує процес діалогу на основі ННС між різними полікультурними і полінаціональними конфліктуючими групами.
Співзасновниця і голова громадської організації з трансформації конфліктів Mifgash. Редакторка і ведуча радіопрограми «Про вовків і жираф: мир – це не тільки політика» на радіостанції «Всі-за-мир-палестинці-ізраїльтяни».
З «Простором Гідності» та Школою ІП співпрацює з травня 2017 р.